23 серпня День Державного Прапора України

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах
України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

Символами України в новітньому трактуванні є безхмарне небо як символ миру – синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку – жовтий колір. Це прапор – вільної країни,

У серпні 2004 року президент підписав Указ №987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня.

День Конституції України

Конституція (від лат. – устрій, установлення, упорядкування) – це нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який приймається й змінюється в особливому порядку, є юридичною базою для прийняття іншого законодавства України, регулює суспільні відносини, які визначають організацію державної влади, а також взаємовідносини держави із суспільством, людиною і громадянином.

28 червня 1996 Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави. Конституція є гарантом прав і свобод кожного українця, закріплює наші обов’язки перед державою і визначає наш шлях як країни.

День Конституції України: історія свята

Головний закон країни був прийнятий не відразу. 5 років після проголошення незалежності Україна жила без Конституції – це найдовший термін серед пострадянських країн.

Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня, щоб сформувати основні положення Конституції.

Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.

Відтоді щорічно 28 червня відзначається свято – День Конституції.

20 ЛЮТОГО ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

У період геополітичних та соціальних зрушень в умовах гібридної війни та маніпуляції свідомістю людей для українців важливо плекати історичну пам’ять і віднайти правду про недалеке минуле для збереження своєї ідентичності. Це потребує часу, аби нам з емоційних очевидців перетворитися на безсторонніх дослідників. І зволікати з цим не можна, бо нещодавні різноманітні феномени боротьби українців за свободу й гідність обростають міфами, розмиваються в інформаційних потоках та забуваються.
Майдан – це явище, яке змінило геополітику, історичний розвиток України та самосвідомість її громадян.
Масові протестні акції листопада 2013-го – лютого 2014 року, які отримали назву «Революція Гідності», є третьою подібною подією в новітній історії України після Революції на граніті (жовтень 1990 року) та Помаранчевої революції (листопад-грудень 2004 року).
Революція Гідності стала наймасовішою, найтривалішою та найтрагічнішою протестною акцією.
Життя, смерть, свобода, духовне рабство, страх та відвага – усе переплелося у вирі зимових подій 2014 року. Кіптява автомобільних шин, польових кухонь, боротьба світоглядів та емоцій. Апогей політичної кризи вибухнув «коктейлем Євромайдану» та влучив в національне тіло, виявляючи ментальні протиріччя, спопеляючи душевні комплекси, очищаючи націю.
Майдан вибухнув багатоголоссям ідей, поглядів, цінностей, очікувань, ініціатив, емоцій, радості, болю. Став багатогранним явищем, яке важко осягнути в калейдоскопі подій, виступів, публікацій, репортажів, досліджень.
Драматичні події листопада 2013-го – лютого 2014 року є важливим поворотним моментом в історії України. Громадяни різного віку, соціального та освітнього рівня, різного етнічного походження й конфесійної належності об’єдналися для захисту своїх прав, свободи та європейського вектора розвитку проти свавілля й несправедливості влади. Рух за громадянські права та людську гідність, розпочавшись у столиці, охопив усі регіони країни. Акції на підтримку вимог Євромайдану українські спільноти організовували й за кордоном.
Боротьба з режимом Януковича ототожнювалася з боротьбою добра зі злом, світла з темрявою, свободи з рабством. Невипадково популярним гаслом були слова, які приписують кошовому отаману Запорозької Січі Іванові Сірку: «Рабів до раю не пускають». Дух свободи, братерство, взаємопідтримка, почуття гідності та любов до України характеризували та об’єднували людей у тих буремних подіях.
Самоорганізація дуже різних людей у злагоджений механізм під час протестних акцій – один із феноменів Революції Гідності. Цьому сприяла атмосфера самоповаги, що існувала на Майдані, й усвідомлення спільної та важливої для долі країни справи.
Народний гнів, навіть не гнів, а бажання чогось позитивного – він був сконцентрований в одному місці, і був порядок, і було взаєморозуміння, і кожен старався. Це, напевно, був зразок ідеального суспільства.
Проте люди не вбачали у своїх діях нічого героїчного та не вважали себе героями. Справжніми героями для більшості українських громадян є ті, які полягли за свободу, гідність та становлення й розвиток громадянського суспільства в Україні.
Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, на вулицях Грушевського та Інститутській. Вони згинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності.
18-20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській відбулося найбільш жорстоке протистояння між бійцями підрозділу «Беркут» і патріотами країни, саме тоді переважно від куль снайперів, загинула майже сотня активістів Майдану. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень народу до європейських цінностей. І в цій боротьбі за нашу свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. Більшість із них – молоді, сильні, ті, хто лише починав жити. Ці події не лише стали найтрагічнішими й найдраматичнішими, поворотними в житті багатьох людей, але й змінили вектор розвитку всієї країни. Феномен Революції Гідності, подвиг Героїв Небесної Сотні, народження громадянського суспільства в період масових народних протестних акцій – це теми для багатоаспектних досліджень істориків, філософів, політологів, психологів сучасності й майбутнього.
Без сумніву, можна вважати, що 20 лютого 2014 року став днем початку нової історії нашої держави. Тоді Україна на повні груди вдихнула повітря, насичене горем і журбою… Нам завжди болітимуть їхні рани… Наші серця назавжди обпалені сльозами їхніх матерів і батьків, дружин і дітей, братів і сестер… Тоді Україна, оплакуючи своїх найвідданіших, найжертовніших синів і дочок, щільніше зімкнула ряди борців за правду, волю й долю, за гідність і єдність, за соборність і державність.
Небесну Сотню пам’ятатимуть завжди, про неї обов’язково знатимуть прийдешні покоління, бо Герої не вмирають!

“Борітеся – поборете!”: 12 цитат Шевченка, що піднімають бойовий дух

9 березня – 208-ма річниця від дня народження геніального українського поета, художника і філософа, нескореного патріота Тараса Шевченка і 14-й день війни в Україні. 

“Він – символ волелюбності та нескореності української нації, полум’яний поборник за права і свободи людини, ревний захисник української мови, безстрашний борець проти кріпацтва, “сатрапів” і “лакеїв”, а також злочинця-людоїда – “безбожного царя”, “багна гнилого на сході Європи” 

Поезія Тараса Шевченка сьогодні актуальна, як ніколи, адже Україна в умовах війни з Росією знову змушена виборювати свою свободу і незалежність.

“Його життя – це боротьба за волю українців, а його творчість – невичерпна скарбниця мудрості, джерело духу та правдива совість української нації” 

Адже ми – нація воїнів, нація творців, нація хліборобів, нація визволителів світу”.

Нижче наведено рядки з поезії Тараса Шевченка: