Історія училища
Станіслав Мартин Бадені народився в сім’ї графа Володислава Бадені та Цецилії з графів Мієрів. Граф Володислав жартував, що один із його синів стане намісником, а інший маршалом Галичини. Як виховував дітей не відомо, але так воно й сталося. Після закінчення елітної гімназії св. Анни у Кракові Станіслав навчався водночас на правничому та філософському факультетах Ягайлонського університету в Кракові. Рік працював у суді, але, одружившись зі своєю кузиною, графинею Цецилією Мієр, осів у Радехові та зайнявся господарством. Був обраний до Камянка – Струмилівської повітової ради та Крайової шкільної ради, 1883 р. до Галицького сейму, де невдовзі став референтом крайового бюджету (одна з найважливіших посад), 1895-1901, 1903-1912 маршал (спікер) Галичини.
23 травня 1884 року за старанням графа Станіслава Бадені – Маршала повітового відділу, започаткована Державна реміснича школа в Кам’янці – Струмиловій (Бузькій) як крайовий заклад для науки беднарства і колодійства, а від 1887 року і ковальства. З 1912 року школа знаходиться у власних будинках. У 1934 році створені навчальні групи столярства і механізації. У школі працювали крім директора, 5 вчителів, 2 катехити і 6 технічних інструкторів. Протягом навчального 1912/13 року навчаються 28 учнів, 1928/29 – 140 учнів, 1933/34 – 100 учнів, 1934/35 – 80 учнів.
При школі був гуртожиток для 60 учнів. Школа виховувала елементи підприємницької діяльності, які мали змогу самостійно відкривати майстерню або займати в них становище керівника.
Після того, як бездітна тітка по матері заповіла братам усю спадщину Мієрів, Казимир і Станіслав Бадені стали одними з найвпливовіших магнатів Галичини. Обидва виявляли нахил до політики: Казимир до урядової карєри, Станіслав натомість до парламентаризму. Баденівське щастя сягнуло апогею 1895 року, коли цісар призначив Казимира прем’єр – міністром, а Станіслава маршалом Галичини.
1897-го зірка галицького Бісмарка Казимира закотилася, але політична зірка Станіслава лише починала сходити. Його відставка з посади маршала Сейму 1901 р. тільки додала йому авторитету: в такий спосіб він задекларував свою незгоду з посиленням позицій подоляків (угруповання неприхильних українцям консерваторів зі Східної Галичини; Бадені, хоча мешкали на сході, представляли західно-галицьке консервативне угруповання станьчиків). Хоча Казимир 1890 р. залучив свого брата до переговорів з українцями, однак Станіслав відігравав у них другорядну (втім не до кінця зясовану) роль. Усе ж С. Бадені був, разом із М. Бобжинським , основним ідеологом і палким прихильником ідеї польсько-українського союзу, спрямованого проти москвофільства, яку плекали станьчики. Тому згодом поляки покладали відповідальність за успіхи українського національного руху саме на С. Бадені.
Показово, що після того, як 12 квітня 1908 р. Мирослав Січинський убив намісника гр. Андрія Потоцького, польські студенти побили вікна у львівській резиденції галицького маршала. Починаючи з 1910 р., сейм був паралізований обструкцією українських послів, які домагалися реформи виборчої ординації (закону про вибори). Згідно з регламентом 1907 року, маршал мав необмежені повноваження усувати неґречних послів. Але ґречний граф так і не скористався ними, хоча напружена ситуація в Сеймі коштувала йому нервів і здоров’я. На січневій сесії 1912 р. обструкція повторилася. Стан здоров’я гр. С. Бадені суттєво погіршився, й у червні маршал подав імператорові прохання про відставку. Як свідчив К. Левицький, це був один із найвизначніших людей, що мали тоді галицькі поляки.
Вище професійне училище № 71 м. Кам’янка-Бузька – третього атестаційного рівня є державним професійно-технічним навчальним закладом, який забезпечує реалізацію потреб людини у здобутті професійно-технічної освіти, оволодінні робітничими професіями та спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня « молодший спеціаліст».
Навчальний заклад заснований у 1951 році відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 01.12.1950р. за № 3763 та на підставі наказу Міністерства сільського господарства УРСР № 1413 від 01.12.1950р. як Кам’янка – Бузька школа механізації сільського господарства.
В кінці 1953 року на базі Кам’янка-Бузької школи механізації сільського господарства – було організоване училище механізації сільського господарства № 2 і передано в управління трудових резервів. Підстава постанова вересневого Пленуму ЦК КПРС і Постанова Ради Міністрів СРСР від 16 грудня 1953 року за № 2954.
В грудні 1963 року наказом начальника Львівського міжобласного управління профтехосвіти училище було перейменоване в сільське професійно-технічне училище № 2, і стало підпорядковуватися Львівському обласному управлінню профтехосвіти, Головного управління профтехосвіти при Раді Міністрів УРСР.
З 1973 року навчальний заклад розпочав підготовку трактористів-машиністів широкого профілю. Його випускники разом з професією кваліфікованого робітника одержують середню освіту. Училище з СПТУ № 2 перейменоване в ССПТУ №2 (Сільське середнє професійно-технічне училище).
В зв’язку з реорганізацією і відповідно до наказу Львівського обласного управління № 328 від 13.08.1984 року ССПТУ №2 перейменовано в СПТУ №71 (Середнє професійно-технічне училище).
Наказом Міністерства народної освіти УРСР за № 158 від 16.07.1990р. Кам’янка-Бузьке СПТУ №71 реорганізоване у ВПУ № 71 м. Кам’янка-Бузька (Вище професійне училище).
Наказом Міносвіти України за № 215 від 19.07.1995р. ВПУ № 71 м. Кам’янка-Бузька внесено до Державного реєстру закладів освіти України.
Училище розташоване в навчальному комплексі, до складу якого входять: два навчальні корпуси потужністю 750 уч. місць; адміністративно-господарський корпус; гуртожиток; майстерні.
Розміри навчальних приміщень, санітарно-гігієнічні умови, розміщення обладнання забезпечують здорові і безпечні умови роботи для педагогічних працівників і учнів. Кожен кабінет і лабораторія пройшли паспортизацію і отримали дозвіл на експлуатацію.
На зазначеній площі розміщено 23 навчальні кабінети, 4 навчально-виробничі майстерні, 5 лабораторій, бібліотека, 2 спортивні зали, трактородром, стадіон, автодром, пункт технічного обслуговування, навчальне господарство.
Вище професійне училище № 71 має власну соціальну інфраструктуру, необхідну для створення здорових та безпечних умов для проживання, роботи і дозвілля працівників та учнів.
